Жінка, 71 рік, кілька місяців тому помітила, що швидко втомлюється, звичайні справи забирають майже всі сили, стан прогресує. Звернулася до гематолога, оскільки перебуває на обліку з хронічної лейкоцитарної лейкемії, діагноз виставлений 3 роки тому, лікування не проводилося, оскільки не було скарг та ускладнень.
Під час огляду шкіра виглядала блідою з «жовтушним забарвленням».
При пальпації виявлено збільшення практично всіх груп лімфатичних вузлів, селезінки.
Встановлено анемічний та лімфопроліферативний синдроми.
Гематолог призначив ексцизію 5 лімфатичних вузлів для проведення гістології та підбору хіміотерапії, пацієнтка відмовилася від діагностичних маніпуляцій та подальшого лікування. До імунолога звернулася за паліативною допомогою.
За результатами досліджень та анамнезу було встановлено аутоімунну гемолітичну анемію вторинну, що на думку лікаря було ускладненням хронічної В-лімфоцитарної лейкемії:
● стабільний абсолютний лімфоцитоз, рівень лейкоцитів периферичної крові 50 Г/л (при нормі від 4 до 9 Г/л), позитивна проба Кумбса, білірубін перевищує в два рази верхню межу норми, рутикулоцитоз, , виражена анемія - гемоглобін 67 г/л, при нормі (120-140 г/л), зниження еритроцитів значне - 1,81 Т/л, при нормі (3,7-4,7 Т/л);
● підвищений феритин, еритропоетин у кілька разів;
● імунофенотипуванням виявлена моноклональна проліферація В-лімфоцитів з фенотипом, який відповідає В-ХЛЛ;
● відзначено неефективну спробу лікування препаратами заліза парентерально до звернення.
На першому етапі одним із основних завдань лікування було підвищити рівень гемоглобіну до 100 г/л.
Через 3 тижні гемоглобін досяг 98 г/л, прийнято рішення продовжувати лікування з динамічним спостереженням 1 раз на 3 місяці.
За кілька тижнів після початку лікування пацієнтка відчула себе «чудово, повернулися сили».
Через 10 місяців після початку лікування рівень еритроцитів та гемоглобіну досягли максимуму для даної пацієнтки: 4.72 Т/л і 146 г/л відповідно.
Загальний рівень лейкоцитів знизився з 50 Г/л до 16,4 Г/л (3,6 – 10,5 г/л).
Comments